Пієлонефрит і гломерулонефрит: як відрізнити та в чому різниця

Як відрізнити гломерулонефрит від пієлонефриту​

Гломерулонефрит і пієлонефрит - це різні запальні захворювання нирок, між ними існує істотна різниця в етіології, механізмі розвитку, симптомах і підходах до лікування.
Пієлонефрит - запалення нирок, найчастіше бактеріальної природи, яке вражає ниркову паренхіму та чашково-мискову систему органу. 
Гломерулонефрит - запальне ураження клубочків нирок, що представляють собою мікроскопічні утворення із сплетених капілярів, в яких відбувається фільтрація крові. 

Головні відмінності між пієлонефритом і гломерулонефритом

За механізмом розвитку

Гломерулонефрит і пієлонефрит мають різні причини виникнення захворювання і механізми розвитку.

Пієлонефрит викликається інфекцією, що проникає в ниркову тканину двома основними шляхами:

• через кров (гематогенний шлях) - інфекція потрапляє до органу із віддалених вогнищ при тонзиліті, карієсі, фурункульозі, наприклад
• висхідним чином (уриногенний шлях) - інфекція потрапляє в нирки із нижніх відділів сечовивідної системи

Після інфікування ниркової тканини виникає запальна реакція, яка супроводжується набряком, що викликає порушення відтоку сечі. У важких випадках запалення може призводити до формування гнійного процесу, абсцесу нирки або сепсису. 
З часом, у разі недостатнього лікування гострого запалення, захворювання може перейти в хронічну форму. При цьому відбувається поступове заміщення ниркової тканини сполучною тканиною, розвивається ниркова недостатність.

Гломерулонефрит викликається кількома чинниками:

• Інфекційно-імунним. Основним фактором в цьому випадку також є віддалена інфекція (карієс, тонзиліт),але ниркові клубочки вражаються інфекційними чинниками не напряму, а опосередковано, через складний імунний процес. 
• Токсичним. Поштовхом до початку запалення клубочків нирок можуть стати отруйні речовини - побутові розчинники та барвники, алкоголь, наркотичні засоби, деякі лікарські препарати. 
• Аутоімунним. Патологія виникає на фоні системних аутоімунних захворювань - васкуліту, вузликового периартериїту, амілоїдозу. 
• Генетичним. Причиною стають вроджені патології з ураженням нирок.

Механізм розвитку гломерулонефриту залежить від причини, що його викликає, найчастіше це інфекційно-імунний чинник. Ураження ниркових клубочків призводить до ушкодження епітелію судин, запалення та набряку, що порушує фільтраційну функцію нирки. Наслідком стають: недостатньо очищена від токсинів кров, затримка натрію і води в організмі, артеріальна гіпертензія. 
Без належного лікування запальний процес переходить у хронічну форму, поступово розвивається склероз клубочків і ниркова недостатність.

За симптомами

Гломерулонефрит та пієлонефрит мають кілька спільних симптомів, які можуть ускладнювати диференційну діагностику, особливо в пізніх стадіях:

• загальна слабкість і нездужання
• підвищена температура тіла, лихоманка
• ниючий біль в попереку
• головний біль, підвищення артеріального тиску
• зовнішній вигляд сечі - зміни в прозорості, кольорі, запаху
• зменшена кількість сечі - олігурія.

Але ці ж ознаки гломерулонефриту і пієлонефриту мають і різницю в своїх проявах:

• Підвищення температури тіла - до 39-40℃ - частіше супроводжує гострий пієлонефрит.
• Біль у попереку також нерідко є симптомом саме пієлонефриту.
• Сечовипускання - при пієлонефриті часте і болюче, у разі гломерулонефриту - кількість сечі зменшується вже на початку захворювання.
• Підвищення артеріального тиску і набряки, в першу чергу, є ознакою гломерулонефриту, і тільки на пізніх стадіях - пієлонефриту.
• Вигляд сечі - її помутніння і неприємний запах при пієлонефриті, бурий колір через вміст елементів крові - при гломерулонефриті.

Пієлонефрит і гломерулонефрит - серйозні захворювання життєво важливого органу, у разі появи симптомів необхідно невідкладно звернутися до спеціаліста - лікаря-нефролога.

В сучасному медичному закладі UniClinic працює лікарка-нефролог Щоголєва Дар’я Сергіївна, основний напрямок діяльності якої - лікування патології нирок. Здійснює амбулаторний прийом хворих, призначає обстеження, інтерпретує його результати, застосовує дієву терапію. Дар’я Сергіївна здійснює ведення пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) в додіалізному періоді, готує хворих до програмного гемодіалізу, забезпечує подальший лікарський супровід. Практикує новітні підходи до лікування захворювань нирок.

За методами діагностики

Зважаючи на подібність проявів, для диференціальної діагностики захворювань лікарями використовуються дослідження:

• Лабораторні аналізи - загальний і бакпосів сечі, біохімія крові.

Про пієлонефрит можуть свідчити лейкоцити, позитивний тест на присутність бактерій. 
Гломерулонефрит підтверджують наявність білка, еритроцитів, циліндрів в сечі, підвищений рівень креатиніну в крові.

• Інструментальні методи - УЗД нирок для оцінки їх форми і розміру, можливих аномалій, а також КТ органів заочеревинного простору.

Візуальні методи дослідження дозволяють виявити вогнища запалення, їх розмір і локалізацію, можливі абсцеси нирок.

• Біопсія нирки. Гістологічне дослідження біоптату необхідне для підтвердження ураження ниркових клубочків.

За лікуванням

Є різниця і в підходах до лікування обох захворювань.

• Пієлонефрит - гостре захворювання, яке швидко прогресує і потребує негайного лікування. Основою лікування є антибактеріальна терапія, яка підбирається на основі чутливості збудника. Додатково застосовуються протизапальні засоби, спазмолітики та уросептики. Важливе значення має питний режим (до 2-3 літрів рідини на день за відсутності протипоказань) та дієта (стіл N°7).
•  Гломерулонефрит може розвиватися безсимптомно і деякий час перебувати в латентному стані. Його лікування складне і потребує тривалої госпіталізації.  Основу терапії складають глюкокортикостероїди та імунодепресанти, які пригнічують надмірну імунну відповідь. Зважаючи на аутоімунну природу захворювання, антибіотики в лікуванні гломерулонефриту застосовуються лише при супутніх інфекціях. У важких випадках може бути призначений плазмаферез або гемодіаліз. Дієта є важливою складовою ефективного лікування (стіл N°7, обмеження білка та солі).

Профілактика пієлонефриту та гломерулонефриту

Профілактика пієлонефриту та гломерулонефриту відрізняється через різні механізми їх виникнення. 

Для попередження виникнення пієлонефриту слід дотримуватись наступних заходів:

• дотримання гігієни сечових шляхів
• підтримка достатнього водного балансу організму
• уникнення переохолодження, особливо попереку
• попередження застою сечі, своєчасне лікування урологічних захворювань
• контроль та терапія хронічних вогнищ інфекції - карієсу, тонзиліту, інших.

Профілактика гломерулонефриту включає:

• попередження (вакцинація) і повне виліковування інфекційних захворювань
• підтримка імунітету, додержання здорового способу життя
• лікування віддалених хронічних інфекційних захворювань - карієсу, тонзиліту, інших
• контроль артеріального тиску для зниження ураження нирок. 

Поширені питання

Чи може пієлонефрит перейти в гломерулонефрит?

Пієлонефрит нечасто переходить у гломерулонефрит, але це можливо за тривалого хронічного перебігу та супутніх імунних розладах.

Чи можна вилікувати пієлонефрит та гломерулонефрит повністю?

Гострий пієлонефрит у більшості випадків можна повністю вилікувати, якщо вчасно розпочати антибактеріальну терапію та усунути фактори, що сприяють інфекції. Хронічний пієлонефрит вилікувати повністю складніше, але правильною терапією можна досягти стабільної ремісії без значного порушення функції нирок.
Гломерулонефрит повністю вилікувати неможливо, оскільки це захворювання, яке призводить до структурних змін в клубочках нирок. Проте, за належного лікування, можна значно уповільнити його прогресування і зберегти функцію нирок на довгі роки.

Пієлонефрит і гломерулонефрит при неналежному лікуванні можуть призвести до серйозних порушень функції нирок. Вчасне звернення до спеціаліста, ефективне лікування і профілактика є критично важливими.