Види герпесу: від звичайного висипу на губах до генітальної форми

Що таке герпесвіруси та як відбувається зараження

Герпесвіруси - родина вірусів, які після первинного інфікування організму людини здатні перебувати в ньому пожиттєво. Основною особливістю інфікування герпесвірусами є латентний перебіг з можливістю періодичної активації при зниженні імунного захисту. Ця властивість герпесу враховується при розробці методів лікування і профілактики інфекції.

Шляхи передачі

Зараження відбувається під час безпосереднього контакту з вірусом, після чого імунна система пригнічує його активність, не усуваючи його повністю.

Шляхи передачі інфекції можуть бути різноманітними:

• контактний - через шкіру та слизові оболонки, в процесі тісного побутового контакту
• повітряно-крапельний - для деяких типів герпесвірусів 
• статевий - характерний для генітального герпесу
• вертикальний - від матері до дитини під час вагітності або пологів
• біологічно-рідинний - через слину, кров, грудне молоко.

Герпесвіруси здатні передаватися від інфікованої людини навіть за відсутності клінічних проявів інфекції.

Фактори активації вірусу

Основною умовою активації вірусу, який знаходиться в латентному стані, є послаблення імунного статусу організму. Рецидив клінічних проявів герпесвірусної інфекції може виникнути внаслідок наступних причин:

• зниження імунітету через інфекції та хронічні захворювання
• стрес, фізичне та емоційне перевантаження, дефіцит сну
• переохолодження або перегрівання організму
• зміна гормонального фону
• травми, хірургічні втручання.

Герпес, симптоми

Активація вірусу проявляється клінічними симптомами, характер яких залежить від виду герпетичної інфекції та локалізації ураження. 

Основні типи герпесу, що вражають людину 

Незважаючи на різні клінічні прояви, всі види герпесу мають подібні механізми перебігу та реактивації. До основних типів герпетичної інфекції відносять:

HSV-1 - оральний герпес

Інфікування відбувається контактним шляхом через слину, посуд, побутові предмети. Уражаються ротова порожнина, губи, іноді очі. Проявляється поколюванням, свербежем, болючими пухирцями на губах, герпетичним стоматитом, кератитом (запаленням рогівки ока).

HSV-2 - генітальний герпес

Передається під час статевого контакту. Супроводжується загальним нездужанням, появою пухирців, виразок, печіння, болю, набряку в аногенітальній зоні. 

HSV-3 - вірус вітряної віспи та оперізувального лишаю

Інфекція передається повітряно-крапельним або контактним шляхом. 
Вітряна віспа характеризується генерелізованим пухирцевим висипом, свербежем, підвищенням температури. 

Оперізувальний лишай супроводжується однобічним болючим висипом, що локалізується смугою по ходу нервів спини, шиї, обличчя. Може призводити до постгерпетичної невралгії, порушень зору.

HSV-4 - вірус Епштейна–Барр (EBV)

Передача герпесу - через слину інфікованої людини. Здатний вражати лімфатичну систему, а також печінку і селезінку. Виявляє себе тривалою лихоманкою, слабкістю, болем у горлі, збільшенням лімфатичних вузлів. Можлива гепатоспленомегалія - одночасне збільшення печінки та селезінки, які повертаються до нормальних розмірів після лікування першопричини захворювання - герпетичної інфекції. Асоціюється з деякими лімфомами, раком носоглотки та іншими лімфопроліферативними захворюваннями.

HSV-5 - цитомегаловірус (ЦМВ)

Процес інфікування відбувається через біологічні рідини. Особливу небезпеку становить внутрішньоутробне трансплацентарне зараження від матері до дитини. Цитомегаловірус здатний негативно впливати на різні органи, в тому числі, у разі імунодефіциту, - на центральну нервову систему.
Захворювання може мати безсимптомний перебіг, іноді присутні лихоманка, слабкість, ураження легень, печінки, сітківки ока. 

HSV-6 - герпесвірус шостого типу

Передається повітряно-крапельним або контактним шляхом. В більшості випадків на цей герпесвірус страждають діти. Інфекція поширюється на шкіру, викликаючи підвищення температури тіла, після чого з’являється характерний плямистий висип - дитяча розеола. Вражає також нервову систему, призводячи до судом у дітей.  

HSV-7 - герпесвірус сьомого типу

Джерелом зараження стає слина інфікованої людини, викликає ураження імунної системи та шкіри. Перебіг інфекції - безсимптомний, іноді з’являються лихоманка, висип, хронічна втома.

HSV-8 - асоційований із саркомою Капоші

Передається статевим шляхом або через кров. Небезпечний тип герпесвірусу, який вражає шкіру, слизові оболонки, лімфатичну систему людини. 
На фоні можливого імунодефіциту захворювання супроводжується збільшенням лімфовузлів і судинними пухлиноподібними ураженнями шкіри та слизових. Пов’язаний із розвитком саркоми Капоші.

Людина може бути інфікованою кількома типами герпесвірусів, що співіснують в організмі і активуватися одночасно або послідовно, незалежно один від одного. Їх поєднання може негативно впливати на частоту виникнення та тяжкість перебігу рецидивів.

Які аналізи підтверджують наявність герпесвірусів в організмі

Зважаючи на різноманітність проявів, виявлення першопричини клінічної картини, що супроводжує герпетичну інфекцію, має визначальне значення для складання ефективного плану лікування. 

Для лабораторного визначення наявності та типу герпесвірусу, в залежності від області ураження, беруться проби біологічних рідин (кров, плазма, ліквор, слина, секрет простати),а також зішкріби з вогнищ прояву інфекції. Зразки досліджуються за допомогою:

• полімеразно-ланцюгової реакції - ПЛР-діагностики на визначення ДНК герпесвірусу
• серологічних аналізів (ІФА) - визначення антитіл IgM (ознаки первинної інфекції або реактивації) та IgG (свідчення перенесеної інфекції)
• цитологічних або вірусологічних досліджень - вивчення зразку (зішкрібу) клітин безпосередньо з вогнища ураження для підтвердження герпетичної природи процесу.

Вибір лабораторного методу залежить від клінічних проявів, можливого типу герпесвірусу та мети обстеження (первинна інфекція, реактивація, контроль лікування).

В мультифункціональному медичному закладі UniClinic функціонує сучасний Лабораторний клініко-діагностичний блок. Дослідження здійснюються в автоматичному режимі за широким спектром направлень: клінічні, біохімічні, імунологічні, гормональні, бактеріологічні, гістологічні та цитологічні. Швидкість та точність всіх аналізів забезпечується високотехнологічним обладнанням і професіоналізмом фахівців блоку.

Очолює Клініко-діагностичну лабораторію Клініки досвідчений спеціаліст Ребець Оксана Луківна - лікар вищої категорії, практикуючий лікар-бактеріолог. Маючи декілька споріднених спеціалізацій - мікробіологія, вірусологія, бактеріологія, клінічна лабораторна діагностика. Оксана Луківна постійно впроваджує в свою повсякденну практичну діяльність новітні методики дослідження клінічного матеріалу. Веде активну наукову і викладацьку діяльність.

Як лікувати герпес

В лікуванні герпетичної інфекції використовується комплексний підхід, спрямований на пригнічення активності вірусу, зменшення симптомів і профілактику рецидивів. 

Лікування призначається лікарем з урахуванням типу герпесвірусу, його локалізації та частоти загострень і зазвичай включає:

• противірусні препарати - скорочення тривалості рецидиву, зниження ризику ускладнень
• симптоматична терапія - зменшення негативних проявів загострення 
• місцеве лікування - обробка уражених ділянок шкіри та слизових зовнішніми препаратами з противірусною дією
• імуностимулюючі заходи - лікування супутніх захворювань, корекція способу життя, нормалізація сну та харчового раціону
• профілактична терапія - попередження частих рецидивів інфекції за рекомендацією лікаря.

Ускладнення герпесу при відсутності лікування

В деяких випадках, за відсутності адекватного лікування, герпетична інфекція може призводити до серйозних наслідків:

• часті загострення - збільшення тривалості та тяжкості перебігу
• значне поширення інфекції - на великі ділянки шкіри та слизових
• герпетичні ураження нервової системи - в тому числі центральної
• бактеріальна інфекція - приєднання на фоні зниженого імунітету 
• хронічні захворювання - можливість загострення
• герпетичний кератит - ураження очей зі зниженням зору
• ускладнена вагітність - ризик інфікування дитини.

Зважаючи на серйозність можливих наслідків, не можна ігнорувати появу симптомів загострення - слід звернутися за професійною допомогою до лікаря. Своєчасне лікування герпесу дозволяє контролювати перебіг захворювання та зменшити ризик ускладнень.

Профілактика рецидивів герпетичної інфекції

Профілактичні заходи спрямовані на зниження частоти загострень і забезпечення імунного контролю над інфекцією:

• підтримання здорового способу життя - збалансований раціон харчування, достатній питний режим, відмова від шкідливих звичок
• дотримання правил особистої гігієни, захист шкіри та слизових від можливого травмування, переохолодження та перегрівання
• лікування гострих і хронічних захворювань, контроль гормонального фону та стану імунної системи
• уникнення стресів, дотримання режиму повноцінного сну та активності
• обмеження контактів у період активних висипань
• застосування противірусних препаратів в якості профілактики - за рекомендацією лікаря при частих рецидивах.

Комплексний і системний підхід до заходів профілактики дозволяє зменшити частоту можливих загострень і досягти тривалої ремісії.

Поширені питання

Який лікар лікує герпес?

Залежно від локалізації та перебігу захворювання лікуванням герпесу можуть займатися: терапевт, дерматолог, невролог, гінеколог чи уролог. При частих рецидивах може знадобитися консультація інфекціоніста.

Що не можна робити при герпесі?

У разі загострення герпетичної інфекції важливо дотримуватись простих правил, не допускаючи:

• травмування висипань
• самолікування без консультації лікаря
• ігнорування симптомів, особливо при частих або тяжких рецидивах
• контактів з іншими людьми без дотримання заходів застереження в активній фазі інфекції.

Чи потрібно лікувати безсимптомну форму?

Безсимптомна форма зазвичай не потребує активного лікування, однак важливо медичне спостереження. У разі захворювання імунної системи, а також при плануванні вагітності, хірургічного втручання лікарем можуть бути рекомендовані профілактичні заходи.

Не зважаючи на те, що герпесвірус залишається в організмі пожиттєво, сучасна медицина дозволяє ефективно контролювати його активність. Своєчасна діагностика, правильно підібране лікування та увага до власного імунного здоров’я зменшують частоту рецидивів інфекції.