Сечокам'яна хвороба: як розпізнати та ефективні методи лікування.

Що таке сечокам'яна хвороба

Сечокам’яна хвороба (СКХ, уролітіаз) - це захворювання, яке характеризується утворенням каменів (конкрементів) у різних відділах сечовивідної системи. 
Сеча - багатокомпонентна речовина, в нормі її складові знаходяться у розчиненому стані для виведення із організму. Коли ж цей механізм дає збій, солі сечі можуть випадати в мілкий нерозчинний осад (пісок),який згодом перетворюється на великі конкременти. 

Види сечокам’яної хвороби

Захворювання класифікується за кількома критеріями:

• за локалізацією утворення каменів, які можуть формуватися в:

- нирках (нефролітіаз) 
- сечоводах (сечовідний уролітіаз) 
- сечовому міхурі (сечовоміхуровий уролітіаз) 
- уретрі (уретральный уролітіаз)

• за природою конкрементів, які можуть бути:

- оксалатними, утворюються з солей щавлевої кислоти, найбільш розповсюджені, мають високу щільність і гострі краї
- фосфатними, формуються з солей фосфорної кислоти, мають порівняно з оксалатними меншу щільність і гладку поверхню
- уратними, виникають із солей сечової кислоти на фоні порушень обміну речовин (подагра)
- струвітними, утворюються з фосфату амонію і магнію, часто внаслідок інфекції сечовивідних шляхів
- цистиновими, є наслідком порушення обміну певних амінокислот
- змішаної природи

• за формою і розмірами каменів, які можуть бути:

- дрібними
- середніми
- великими
- коралоподібними (злитими між собою у вигляді коралу, займаючи значну частину структури нирок)

• за характером утворення конкрементів, вони можуть бути:

- первинними 
- вторинними, як наслідок інших захворювань - інфекцій, метаболічних порушень тощо

• за клінічним перебігом, коли спостерігаються:

- одиничні камені 
- множинні конкременти 
- рецидивуюча СКХ
Види сечокам’яної хвороби мають визначальне значення для діагностики, ефективного лікування і профілактики утворення нових конкрементів.

Причини сечокам'яної хвороби

В основі сечокам’яної хвороби лежить порушення білкового і мінерального обміну в організмі, її причинами можуть бути як зовнішні, так і внутрішні фактори. 

До зовнішніх факторів, що провокують утворення конкрементів  в сечовивідній системі відносять:

• кліматичні умови, в яких проживає людина, (підвищена температура навколишнього середовища, внаслідок цього - зневоднення організму)
• надмірна насиченість питної води мінералами
• малорухливий спосіб життя, шкідливі умови праці
• незбалансоване харчування, зловживання гострими, солоними, білковими, жирними продуктами тощо.

Внутрішніми факторами, що провокують утворення конкрементів в сечовивідній системі вважають:

• порушення обміну речовин, в тому числі обумовлене генетично  - підвищення рівню кальцію, сечової кислоти, оксалатів і фосфатів в крові і сечі 
• гіпо- і гіпервітамінози, особливо вітамінів А, D і В6
• інфекції сечовивідної системи, що здатні змінювати склад сечі (наприклад, через бактерії, що продукують амоній)
• вроджені або набуті аномалії будови нирок і сечовивідних шляхів, що призводять до застою сечі
• гормональні порушення (гіперпаратиреоз - підвищення рівню паратиреоїдного гормону)
• спадкова схильність до утворення каменів через генетичні порушення обміну речовин
• тривале вживання деяких ліків (діуретиків, сульфаніламідів, препаратів кальцію, інших)

Більша схильність до розвитку сечокам’яної хвороби є у чоловіків, що пояснюється порушенням лужно-кислотного балансу сечі внаслідок можливого вживання алкоголю, а також застійними явищами в сечовивідній системі через запальні захворювання простати.
Причини виникнення сечокам’яної хвороби у жінок дещо інші - часті інфекції сечовивідних шляхів і гормональні зміни в організмі під час вагітності і менопаузи.

Симптоми сечокам'яної хвороби

На етапі дрібних відкладень у вигляді піску сечокам'яна хвороба може протікати без будь-яких помітних симптомів. 
Але й більші конкременти ніяк себе не виявляють, доки вони знаходяться безпосередньо в нирках. Цей орган позбавлений больових рецепторів, тож дискомфорт у вигляді болю з’являється лише у разі проходження каменю сечовивідними шляхами. 
Крім того, конкременти можуть утворюватися не лише в нирках, але й безпосередньо в сечовому міхурі, викликаючи характерні для сечокам’яної хвороби скарги пацієнта.

Пересування конкременту сечовивідними шляхами супроводжується симптомами:

• Порушення сечовипускання. Супроводжується пекучим болем, частими позивами, зменшенням об’єму сечі. 
• Зміни в забарвлені і прозорості сечі. Вона може стати каламутною внаслідок високої концентрації солі і можливої інфекції. Рожевий, червоний або бурий колір сечі свідчать про травмування сечовивідних шляхів проходженням каменю.
• Больовий синдром. Біль змінює локалізацію, переміщуючись донизу разом із рухом каменя сечоводом. Постійні ниючі больові відчуття у попереку може бути ознакою великих каменів у нирках.
• Повне перекриття відтоку сечі. Виникає внаслідок утворення конкременту в порожнині сечового міхура і подальшого його переміщення, що може заблокувати вихід в уретру. При цьому явної клінічної картини СКХ може не спостерігатись.

Найбільш виразним симптомом сечокам’яної хвороби є гостра ниркова колька, яка виникає, коли конкремент переміщується в сечовід, і супроводжується:

• гострим, інтенсивним болем у попереку або боці, що може віддавати в пах, стегно чи геніталії
• можливими нудотою, здуттям живота як рефлекторною реакцією організму на надто сильний біль
• раптовими нападами лихоманки і ознобу, що свідчить про приєднання інфекції сечовивідних шляхів
• порушенням емоційного стану

При цьому знеболюючі препарати не надають бажаного полегшення.

Ускладнення сечокам'яної хвороби

Якщо сечокам’яну хворобу не лікувати належним чином, можна очікувати появу ускладнень з боку загальної урології. Спостерігається наростаюче пригнічення функції сечових шляхів і самої нирки.
Сечокам’яна хвороба, за відсутності відповідної терапії, загрозлива наступними наслідками:

• гідронефрозом - через блокування каменем відтоку сечі з нирки, розширюються її структури, що призводить до зниження або повної втрати функції органу
• інфекціями сечовивідної системи - гострими і хронічними пієлонефритом і циститом, в тяжких випадках може розвинутися сепсис
• склерозом нирки - внаслідок постійних повторних епізодів з блокуванням сечовивідних шляхів, структура тканини органу може замінюватися на фіброзну, що призводить до зниження його функції 
• нирковою недостатністю - гострою або хронічною, у разі двосторонньої обструкції ризик розвитку ниркової недостатності зростає, що вимагає негайного медичного втручання
• утворення стриктур - через постійне травмування сечовивідних шляхів, можуть виникнути рубці (стриктури),що ускладнюють відтік сечі і потребують оперативного лікування
• сечокам’яною обструкцією - значні за розмірами конкременти можуть повністю перекрити просвіт сечовивідних шляхів, що загрожує життю пацієнта.

Зважаючи на серйозність можливих ускладнень, навіть якщо СКХ знаходиться в стані ремісії і не турбує пацієнта характерними проявами, слід невідкладно звернутися до лікаря-уролога для ефективного лікування захворювання.

В сучасному медичному закладі UniClinic працюють досвідчені фахівці - лікарі-урологи:

Маслєнніков Володимир Володимирович- лікар-уролог вищої категорії, основний напрямок роботи якого - діагностика і лікування гострих і хронічних захворювань органів сечостатевої системи з використанням малоінвазивних хірургічних втручань. Постійне удосконалення свого професійного рівня надає можливість лікарю бути в курсі останніх надбань сучасної медицини та успішно втілювати їх у свою повсякденну лікарську практику.

Сагань Олексій Степанович - лікар-уролог вищої категорії, лікар хірург-онколог, лікар-хірург, кандидат медичних наук, основний напрямок роботи якого - оперативна урологія. Досконало володіє сучасними техніками лапароскопічних органозберігаючих хірургічних втручань. Беручи активну участь в  профільних заходах державного, європейського і світового рівнів, лікар Сагань постійно вдосконалює професійні знання і навички, успішно втілює їх в свою повсякденну практику лікування урологічних хворих.

Діагностика сечокам'яної хвороби

Діагностика сечокам'яної хвороби включає такі основні етапи:

• Збір анамнезу та огляд:

- вивчення симптомів (характеру і локалізації болю, проблем з сечовипусканням, змін у кольорі і прозорості сечі тощо)
- оцінка факторів ризику (спадковості, раціону, супутніх захворювань).

• Лабораторні дослідження:

- аналіз сечі (мікрогематурія, лейкоцити, рівень pH)
- біохімія крові (ниркові проби - рівень кальцію, сечової кислоти, електролітів тощо).

• Інструментальна діагностика:

- УЗД  (виявлення каменів у нирках та сечовивідних шляхах)
- КТ без контрасту (найточніший метод для визначення розміру та щільності конкрементів)
- рентгенографія (для рентгенпозитивних каменів - не всі з них можуть бути виявлені за допомогою рентгену)
- ендоскопічне дослідження (уретри, сечового міхура)

• Додаткові дослідження:

- аналіз складу конкрементів (за можливості)
- метаболічні тести  (виявлення причин каменеутворення).
Такий комплексний підхід до обстеження пацієнта дозволяє точно визначити захворювання на СКХ, локалізацію та природу каменів та спланувати ефективне лікування.

Методи лікування сечокам’яної хвороби

Стратегія ефективного лікування сечокам’яної хвороби складається із заходів, які сприяють виведенню вже утворених конкрементів, профілактики їх повторного формування і симптоматичної терапії для допомоги хворому в гострій стадії процесу.
Застосовуються різні підходи, в залежності від природи каменю, його локалізації, стану пацієнта та іншого.

• Консервативне лікування: 

- медикаментозна терапія - для зняття гострого больового синдрому, а також для часткового або повного розчинення конкременту (якщо дозволяє його склад),що полегшує його виведення з організму природним шляхом
- дієтотерапія - підвищене споживання рідини, виключення продуктів, що сприяють утворенню і збільшенню розміру каменю

• Інструментальні методи - забезпечують найбільш сучасне і дієве зменшення розміру конкременту для його природного виведення:

- ультразвукове дроблення каменів
- дистанційна ударно-хвильова літотрипсія (ДУХЛ)
- лазерна літотрипсія - найсучасніший метод інструментального лікування СКХ
- контактна літотрипсія - механічне дроблення каменів за допомогою ендоскопічного обладнання
- ендоскопічне видалення конкременту (уретроскопія або нефроскопія) без попереднього його дроблення через невеликі розрізи чи природні шляхи

• Хірургічне лікування:

- перкутанна нефролітотомія - видалення великих або складних каменів через прокол в шкірі лапароскопічним способом
- відкрита хірургічна операція - використовується у складних випадках, коли інші варіанти видалення конкременту неможливі.

Профілактика сечокам'яної хвороби

У багатьох випадках (спадковість, особливості метаболізму людини тощо) СКХ схильна до рецидивів. 
Пацієнт, який уже переніс сечокам’яну хворобу, може знизити можливість повторного утворення каменів, дотримуючись рекомендацій з профілактики:

• корекція метаболічних порушень в організмі згідно рекомендаціям лікаря
• обстеження стану сечовивідної системи на регулярній основі, моніторинг відповідних показників сечі
• дотримання лікарських рекомендацій щодо харчового і питного режимів.

Дотримання цих правил дозволяє ефективно лікувати хворобу та запобігати її повторному розвитку.

Самолікування у разі сечокам’яної хвороби неможливе - тільки лікар може провести належну діагностику, визначити природу і локалізацію каменю, допомогти з ефективною терапією.