Синдром зап'ястного каналу: як лікувати​ тунельний синдром​

Що таке тунельний синдром​

Тунельний синдром зап’ястя (карпальна тунельна невропатія або карпальний синдром) - це неврологічна патологія, яка виникає через здавлювання або защемлення серединного нерву у зап’ястному каналі. 
Анатомічно канал уявляє собою вузький простір, оточений кістками зап’ястя та поперечною зв’язкою. Через нього проходять серединний нерв і сухожилля згиначів пальців. Здавлювання нерва призводить до больових відчуттів, оніміння і слабкості кисті.
За статистикою ця патологія частіше вражає жінок від 30 до 50 років.

Причини розвитку синдрому зап'ястного каналу

Причинами розвитку карпального синдрому можуть бути:

• Механічне здавлювання нерва, виникає через:

- рухи, що повторюються (робота з клавіатурою, комп’ютерною мишею, гра на музичних інструментах, інше)
- травми зап’ястя (перелом, вивих)
- вплив холоду, вібрації.

• Запальні процеси:

- артрит, що супроводжується деформацією дрібних кісток
- тендиніт (запалення сухожиль) кисті.

• Гормональні зміни:

- розлади роботи гіпофізу або щитоподібної залози
- вагітність, менопауза, які супроводжуються затримкою рідини в організмі. 

• Метаболічні порушення:

- діабет, пов’язані з ним нейропатії
- ожиріння.

• Інші причини:

- захворювання нирок (ниркова недостатність),аутоімунні хвороби
- спадковість, вроджене звуження карпального каналу.

​Симптоми тунельного синдрому

Тунельний синдром зап’ястя прогресує поступово, може вражати одну або обидві руки і виявляє себе симптомами:

• слабкість у кисті, складнощі з утриманням предметів, порушення дрібної моторики
• поколювання, зниження чутливості пальців (великого, вказівного і середнього) або кисті
• більу кисті, ниючий або пекучий, що може поширюватись на передпліччя
• порушення сну внаслідок посилення проявів тунельного синдрому в нічний час.

У разі появи цих характерних симптомів слід якнайскоріше звернутися за професійною допомогою до лікаря-невролога для обстеження за допомогою ЕНМГ і призначення дієвої терапії - це допоможе зупинити подальший розвиток патології. 

В сучасному медичному закладі UniClinic працюють компетентні високопрофесійні лікарі-неврологи:

Кравченко Наталія Володимирівна - досвідчена лікарка-невролог вищої категорії. Надає високопрофесійну допомогу хворим з неврологічними розладами - здійснює консультативний прийом, проводить огляд, призначає діагностичні процедури і лабораторні аналізи, визначає діагноз, рекомендує лікування. Наталія Володимирівна є членкинею Української асоціації неврологів, застосовує найсучасніші визнані методики і протоколи лікування неврологічних патологій.

Мєдвєдкова Світлана Олександрівна - лікарка-невролог вищої категорії, докторка медичних наук, професорка, членкиня профільних асоціацій державного рівня.  Докторка володіє найсучаснішими методами діагностики та надання високоякісної і ефективної комплексної допомоги при захворюваннях нервової системи. Світлана Олександрівна постійно підвищує професійний рівень, активно втілює в свою лікарську практику сучасні протоколи і методики ефективної діагностики і терапії неврологічних патологій.

Рунчева Катерина Андріївна - лікарка-невролог, членкиня кількох профільних асоціацій, яка спеціалізується на периферичних розладах нервової системи. Досконало володіє сучасними методами діагностики неврологічних розладів. Особливу увагу в своїй практиці Катерина Андріївна приділяє проведенню електронейроміографії (ЕНМГ) та інтерпретації її результатів щодо функціонального стану нервів і м'язів пацієнта, в тому числі у разі тунельного синдрому зап'ястя, що дозволяє використовувати найбільш сучасні та ефективні методи лікування.

Ковтун Анастасія Володимирівна- лікарка-невролог другої категорії, основний напрямок роботи якої - допомога пацієнтам з неврологічними розладами. Анастасія Володимирівна має практичний досвід діагностики і лікування патологій периферичної нервової системи, в тому числі карпального синдрому. Лікарка використовує у своїй повсякденній практиці новітні методики лікування захворювань неврологічного спектру. 

Діагностика синдрому зап'ястного каналу

Діагностика тунельного синдрому зап'ястя базується на ретельному зборі анамнезу, фізикальному обстеженні пацієнта та проведенні лабораторних та інструментальних досліджень.

Лікар з’ясовує характер та час появи симптомів, уточнює наявність факторів, які можуть викликати навантаження на зап'ястя (професійну діяльність, хобі),звертає увагу на супутні захворювання пацієнта (артрит, діабет, гормональні розлади, травми).
Проводиться неврологічний огляд - оцінка чутливості в зоні іннервації серединного нерва, м’язової сили в руці, кисті. Можуть бути задіяні спеціальні тести на виявлення карпального синдрому - на згинання зап’ястя, на силу захоплення предмету тощо.

Для підтвердження діагнозу тунельного синдрому зап’ястя і виключення можливості інших патологій зі схожими симптомами, лікарем призначаються інструментальні методи обстеження:

• УЗД (ультразвукове дослідження) - візуалізація структур зап’ястя, дозволяє дослідити стан серединного нерва та сухожиль, суглобів, в яких виникає болючість 
• ЕНМГ (електронейроміографія) - оцінка електричної активності м’язів, провідності серединного нерву, допомагає виявити його можливе ураження.

Також лікарем-неврологом можуть бути призначені лабораторні аналізи крові для визначення ознак запалення.
Своєчасне виявлення тунельного синдрому, початок дієвого лікування попередить розвиток можливих ускладнень захворювання.

Як лікувати синдром зап'ястного каналу

Знаючи, що таке тунельний синдром, виникають питання - як йому запобігти і як його лікувати?
Вибір методів лікування карпального синдрому залежить від ступеня тяжкості захворювання, тривалості симптомів та їхнього впливу на якість життя пацієнта.

 Консервативне лікування

На ранніх стадіях або у випадках з незначними симптомами пацієнтам рекомендується:

• уникати дій, що посилюють ознаки патології (наприклад, робота за комп’ютером тощо),намагатися робити перерви в заняттях з навантаженням на зап’ястя
• застосовувати ортези, тейпування зап'ястного суглобу для його фіксації і усунення напруги
• виконувати спеціальні вправи для зміцнення м’язів кисті.

Лікарем можуть бути призначені протизапальні препарати для зменшення запалення і болю, фізіотерапевтичні процедури для покращення кровообігу. Іноді рекомендуються кортикостероїдні ін’єкції безпосередньо в зап’ястний канал для зменшення набряку і запалення. 

Хірургічне лікування

В складних випадках, коли консервативна терапія не дає бажаного ефекту, а захворювання прогресує, викликаючи слабкість кисті, вдаються до хірургічного лікування. 
Оперативне втручання - карпальна тунельна декомпресія - полягає в розрізанні зв’язки, що стискає серединний нерв. Може здійснюватись традиційним відкритим або ендоскопічним способом з використанням камери і спеціальних інструментів. Відновлення пацієнта відбувається протягом кількох тижнів. 
Хірургічне лікування значно полегшує симптоми захворювання і має довготривалий ефект.

Ускладнення тунельного синдрому

Ігнорування симптомів синдрому зап'ястного каналу може призвести до розвитку серйозних ускладнень, які впливають на якість життя пацієнта:

• м’язова слабкість - внаслідок тривалого тиску на серединний нерв може виникнути слабкість і навіть атрофія м’язів кисті, що обмежить рухливість пальців і здатність виконувати точні маніпуляції
• стійке порушення чутливості в пальцях - через хронічне стискання нерву настає постійне оніміння пальців, що значно ускладнює виконання щоденних завдань - друк, письмо, робота з дрібними об’єктами
• хронічний біль - у разі безперервного тиску на нерв біль може стати постійним і неконтрольованим, поширюючись з кисті на передпліччя і плече.

Не виключені інші наслідки захворювання - постійний біль і обмеження рухів здатні викликати не тільки дискомфорт, а й призводити до зниження і навіть втрати працездатності.

Профілактика тунельного синдрому зап'ястя

Заходи, спрямовані на профілактику захворювання, перш за все стосуються зменшення навантаження на зап’ястя, збереження його рухливості та запобігання запальним процесам.
Перш за все - це правильна організація робочого місця. Ергономіка розташування клавіатури і комп’ютерної миші вимагає нейтрального положення зап'ясть під час роботи, для підтримки рук бажано використовувати спеціальні підставки. Висота стільця має бути достатньою для утворення за столом прямого кута в лікті.
Належну увагу слід приділяти кількахвилинним перервам щогодини, якщо робота пов’язана з повторюваними рухами кистей.
Іноді потрібно змінювати види діяльності, а також виконувати спеціальні розвантажувальні вправи для рук.
Нормальній рухливості кистей сприяє здоровий спосіб життя - збалансоване харчування, фізична активність, контроль  ваги.

Поширені питання

Чи можна вилікувати синдром зап'ястного каналу без операції?

Синдром зап’ястного каналу часто можна вилікувати або суттєво полегшити без оперативного втручання на ранніх стадіях. Тому при появі ознак захворювання, слід не зволікати із зверненням до лікаря і вчасно розпочати терапію.

Чи можуть виникати загострення після лікування?

Так, захворювання може час від часу загострюватись. Слід дотримуватись рекомендацій лікаря щодо профілактики виникнення рецидивів тунельного синдрому зап’ястя.

Тунельний синдром зап’ястя розвивається поступово. Ранній початок лікування допоможе зберегти рухливість кисті, зменшить або повністю усуне симптоми захворювання. Ознаки патології - це привід якнайскоріше звернутися за професійною допомогою лікаря-невролога.