Анемія: симптом чи захворювання?

23.07.2026

Що таке анемія

Анемія (недокрів’я) - це клініко-гематологічний синдром, який характеризується зниженням рівня гемоглобіну в крові - важливого білка, що міститься в еритроцитах (червоних кров’яних тільцях) і відповідає за транспортування кисню від легень до всіх клітин організму. Низький рівень гемоглобіну призводить до недостатнього кисневого забезпечення органів і тканин.

Основні причини розвитку анемії

Анемія - це комплекс клінічних і лабораторних ознак, викликаних патологічним процесом в організмі.
Анемії розрізняються за походженням:

первинні - такі, що є самостійним захворюванням
вторинні - розвиваються внаслідок іншого захворювання і нерідко є його ознакою.

Анемія як самостійне захворювання

Анемія як самостійне захворювання системи крові зустрічається нечасто, але потребує спеціалізованого обстеження та лікування. До таких захворювань належать:

Апластична анемія - кістковий мозок продукує недостатню кількість кров’яних клітин
Серпоподібноклітинна анемія - еритроцити набувають серпоподібної форми, швидко руйнуються і порушують кровообіг
Гемолітичні анемії - спадкові захворювання крові, що супроводжуються передчасним руйнуванням еритроцитів
Таласемічна анемія - розвивається через таласемію: порушення синтезу гемоглобіну, що призводить до утворення неповноцінних еритроцитів.

Захворюваннями крові займається спеціаліст - лікар-гематолог.

Такий фахівець працює в інноваційному медичному центрі UniClinic - Гуріна Єлизавета Володимирівна, лікарка-гематолог. Єлизавета Володимирівна має досвід роботи з широким спектром гематологічних захворювань - від анемічних станів до злоякісної патології кровотворної системи. Проводить прийоми-консультації гематолога, виконує процедуру стернальної пункції. В своїй практиці лікарка Гуріна керується сучасними рекомендаціями профільних спільнот.

Анемія як наслідок іншого захворювання

Найчастіше анемія є вторинною, такою, що розвивається внаслідок інших патологічних станів і захворювань.
До найпоширеніших причин виникнення вторинної анемії належать:

Дефіцит заліза (складової молекули гемоглобіну) - через недостатнє надходження з їжею або порушення його всмоктування в кишківнику розвивається залізодефіцитна анемія
Крововтрати - гострі або хронічні (рясні менструації, внутрішні кровотечі) призводять до постгеморагічної анемії
Дефіцит вітаміну B12 - В12-дефіцитна анемія розвивається внаслідок нестачі вітаміну В12. Це може бути пов’язане із захворюваннями шлунково-кишківникового тракту (ШКТ),порушенням всмоктування або недостатнім надходженням вітаміну
Дефіцит фолієвої кислоти - розвивається фолієводефіцитна анемія. Це відбувається через незбалансоване харчування, порушення всмоктування або підвищену потребу організму в фолієвій кислоті
Хронічні захворювання - запальні, інфекційні, аутоімунні, онкологічні, хвороби нирок, призводять до розвитку анемії хронічних захворювань
Хронічна хвороба нирок - зниження вироблення еритропоетину, гормону, який стимулює утворення еритроцитів у кістковому мозку призводить до зменшення їх кількості та розвитку анемії.

У таких випадках недокрів’я є ознакою основного захворювання, тому для успішного лікування необхідно встановити першопричину зниження рівня гемоглобіну.

Симптоми анемії

Анемія супроводжується симптомами, які пояснюються недостатнім надходженням кисню в органи і тканини організму:

слабкість, швидка втомлюваність
блідість шкіри
запаморочення, задишка
підвищення частоти серцевих скорочень
зниження працездатності
ламкість нігтів, випадіння волосся.

Дефіцит кисню, що зберігається протягом тривалого часу, може негативно впливати на роботу внутрішніх органів і призводити до суттєвого погіршення загального самопочуття.

Діагностика анемії

Під час призначення діагностичних і лікувальних заходів фахівці керуються уніфікованими клінічними Протоколами надання первинної та вторинної медичної допомоги (наприклад, Протокол “Залізодефіцитна анемія”, затвердженого Наказом МОЗ України від 2 листопада 2015 р. № 709),а також відповідними Настановами МОЗ України (такими, як Настанова 00315. “Залізодефіцитна анемія”, Настанова 00314. “Оцінка анемії у дорослих”, Настанова 00317. “Вторинні анемії” тощо).

Зі скаргами на погане самопочуття через нестачу кисню в тканинах організму пацієнти найчастіше звертаються за консультацією терапевта або консультацією сімейного лікаря.
На підставі анамнезу, зібраного під час лікарського прийому, клінічного огляду пацієнта проводиться подальше обстеження. Для підтвердження анемії та визначення її причини лікарем можуть бути призначені наступні лабораторні дослідження:

Загальний аналіз крові. Дозволяє оцінити рівень гемоглобіну, кількість еритроцитів та інші показники крові, що допомагають підтвердити наявність анемії та визначити її тип
Феритин. Дозволяє проаналізувати запаси заліза в організмі та є одним із найважливіших показників для діагностики залізодефіцитної анемії
Сироваткове залізо. Показує концентрацію заліза в крові, оцінюється разом з іншими показниками обміну заліза
Трансферин і насичення трансферину. Ці аналізи крові дають змогу оцінити ефективність транспортування та використання заліза організмом
Вітамін B12 і фолієва кислота. Визначення їхнього рівня допомагає виявити В12-дефіцитну або фолієводефіцитну анемію.

Залежно від клінічної ситуації, призначаються консультації вузьких спеціалістів: гастроентеролога, нефролога, гінеколога, гематолога. Для встановлення першопричини анемії можуть бути рекомендовані додаткові дослідження: біохімічний аналіз крові, дослідження функції нирок, аналіз калу на приховану кров, УЗД органів черевної порожнини, сечовивідної системи, ендоскопічні обстеження ШКТ.
В окремих випадках, при підозрі на первинну анемію проводиться дослідження кісткового мозку.
Такий комплексний підхід до діагностики дозволяє встановити причину зниження рівня гемоглобіну, що є основною умовою для вибору ефективного лікування.

Лікування анемії

Ефективне лікування недокрів’я передбачає не тільки нормалізацію показників крові, а й усунення причини, що призвела до зниження рівня гемоглобіну. Вибір тактики лікування анемії залежить від її типу, причини появи, ступеня тяжкості.

Зазвичай застосовуються:

Препарати заліза. Призначаються при залізодефіцитній анемії, яка є найпоширенішим видом недокрів’я. Залежно від клінічної ситуації нестача заліза в організмі коригується пероральним або ін’єкційним способом
Корекція дефіциту вітаміну B12 або фолієвої кислоти. При відповідних дефіцитних станах призначають препарати вітаміну B12 або фолієвої кислоти. Схему лікування та тривалість курсу визначає лікар
Лікування основного захворювання. Якщо анемія є наслідком хронічного захворювання, аутоімунного процесу, патології нирок або інших станів, важливо лікувати основне захворювання. Без цього нормалізувати рівень гемоглобіну часто неможливо
Відновлення після тривалої крововтрати. Хронічна крововтрата (гастроентерологічного, гінекологічного походження тощо) часто призводить до залізодефіциту. Лікування складається з усунення причини кровотечі та призначення препаратів заліза
Переливання компонентів крові. Використовується при тяжкій анемії, гострій крововтраті або стані, загрозливому для життя.

У разі первинної анемії, що була викликана захворюванням системи кровотворення, застосовується специфічне лікування.

Терапію слід розпочинати лише після встановлення причини анемії. При цьому категорично не рекомендується самолікування - прийом препаратів заліза або вітамінів без підтвердженого дефіциту може бути неефективним, а іноді - шкідливим.

Чим небезпечна анемія без лікування

Без своєчасного лікування анемія може призвести до кисневого голодування органів, мати небажані наслідки:

слабкість і швидка втомлюваність - знижують працездатність
погіршення концентрації уваги та когнітивних функцій - через нестачу кисня в тканинах головного мозку
порушення роботи серцево-судинної системи - прискорене серцебиття, аритмії, розвиток серцевої недостатності
зниження імунного захисту - підвищення сприйнятливості до інфекцій
ускладнення перебігу хронічних захворювань - серцево-судинних, ниркових і легеневих.

Важливість профілактичних обстежень

Анемія може не мати інших виражених симптомів, окрім слабкості. Її нерідко виявляють під час профілактичних обстежень за результатами загального аналізу крові. Своєчасне виявлення анемії дозволяє не лише своєчасно розпочати лікування, а й виявити приховане захворювання, що його викликало - хронічну крововтрату, патологію ШКТ, захворювання нирок, дефіцит поживних речовин, онкологічні процеси.
Через це регулярні профілактичні обстеження є важливим інструментом ранньої діагностики, що допомагає виявити проблеми зі здоров'ям на ранніх стадіях, коли лікування зазвичай найбільш ефективне.

Профілактика анемії

Особливо уважними до можливого розвитку анемії мають бути люди, які входять до груп ризику: пацієнти з хронічними захворюваннями, патологіями ШКТ, жінки з рясними менструаціями, вагітні, особи похилого віку.

Основними заходами профілактики є:

збалансоване харчування з достатнім вмістом заліза, вітаміну B12 і фолієвої кислоти
своєчасне лікування захворювань, які можуть призвести до анемії
регулярні профілактичні обстеження, зокрема проведення загального аналізу крові.

Поширені питання

Чи може анемія пройти самостійно?

Іноді рівень гемоглобіну нормалізується після усунення тимчасової причини, але в більшості випадків анемія потребує обстеження та лікування. Ігнорувати її не варто.

Як часто потрібно перевіряти рівень гемоглобіну?

За відсутності скарг достатньо здавати загальний аналіз крові під час регулярних профілактичних оглядів один раз на рік. При наявності факторів ризику чи раніше виявленого недокрів’я частоту контролю визначає лікар.

Чи можна вилікувати анемію?

У більшості випадків анемія успішно лікується. Потрібно тільки своєчасно встановити її причину та підібрати відповідну терапію.

Раннє виявлення анемії та встановлення її причини допомагають не лише нормалізувати рівень гемоглобіну, а й запобігти розвитку ускладнень та вчасно діагностувати захворювання, яке могло її спричинити. Уважне ставлення до свого самопочуття і регулярне проходження профілактичних обстежень - це запорука збереження хорошого здоров’я.

Медичний редактор: Гуріна Є.В., лікарка-гематолог.