Хронічний панкреатит: сучасні підходи до лікування

Підшлункова залоза, її функції

Підшлункова залоза - важливий орган травної та ендокринної систем, який розташований позаду шлунка і виконує одразу дві функції: бере участь у процесі травлення (екзокринна) та регулює рівень глюкози в крові (ендокринна).

• Екзокринна функція. Залоза виробляє ферменти (ліпазу, амілазу, протеази),які надходять в тонкий кишківник і приймають участь в розщепленні жирів, білків і вуглеводів.
• Ендокринна функція. Підшлункова залоза секретує гормони (інсулін, глюкагон),що контролюють рівень цукру в крові.

Що таке хронічний панкреатит

Хронічний панкреатит - це тривале запалення підшлункової залози, внаслідок якого відбувається поступове і незворотне заміщення нормальної залозистої тканини на фіброзну, що викликає порушення функцій. Негативні зміни в підшлунковій залозі призводять до:

• зниження вироблення травних ферментів
• порушення процесів травлення та всмоктування поживних речовин в тонкому кишківнику
• відхилень у вуглеводному обміні і розвитку цукрового діабету

Хронічний панкреатит потребує корекції способу життя, індивідуально підібраного лікування та довготривалого медичного спостереження.

Причини та фактори ризику хронічного панкреатиту

Хронічний панкреатит розвивається поступово, причиною постійного запалення тканин підшлункової залози найчастіше є тривалий вплив шкідливих чинників. Основні серед них:

• хронічне зловживання алкоголем
• жовчнокам’яна хвороба, патології жовчовивідних шляхів
• обструктивні зміни в панкреатичній протоці
• метаболічні порушення 
• рецидивуючий гострий панкреатит
• аутоімунний панкреатит
• тривалий вплив деяких лікарських засобів
• спадкові чинники.

Можливість розвитку хронічного панкреатиту посилюють фактори ризику, такі як:

• тривала схильність до шкідливих звичок - алкоголь, паління
• нерегулярне незбалансоване харчування - занадто жирна їжа
• метаболічний синдром, ожиріння
• хронічні захворювання печінки та жовчовивідної системи.

Раннє виявлення початку патології, усунення факторів негативного впливу дозволяють успішно контролювати захворювання та зменшити ризик розвитку ускладнень хронічного панкреатиту.

Стадії та перебіг хронічного панкреатиту

Зазвичай хронічний панкреатит виявляє себе хвилеподібним перебігом з періодами загострення та ремісії. Він має прогресуючий характер і проходить в декілька стадій:

• Початкова. Переважає больовий синдром, не супроводжується значними змінами в структурі тканин підшлункової залози і порушенням функцій.
• Структурні зміни. На фоні частих загострень відбувається формування фіброзу, що призводить до поступового зниження екзокринної функції.
• Виражена функціональна недостатність. Присутні ознаки мальдигестії - синдрому порушеного травлення через недостатнє надходження панкреатичних ферментів в тонкий кишківник. Може супроводжуватися розвитком панкреатогенного діабету, обструкцією жовчних шляхів, іншими ускладненнями.

Хронічний панкреатит: основні симптоми

Ознаки хронічного панкреатиту залежать від періоду, стадії захворювання та ступеня функціональних порушень в підшлунковій залозі.
Період загострення хронічного панкреатиту зазвичай супроводжується тупим ниючим болем у верхній частині живота, частіше в лівому підребер’ї, який може поширюватися в спину і посилюватися після прийому їжі, особливо жирної.
В більш пізніх стадіях розвитку патології, які супроводжуються вираженими структурними та функціональними змінами в залозі, можуть спостерігатися:

• Прояви екзокринної недостатності: метеоризм, порушення випорожнень, стеаторея (присутність жиру в стільці), зниження маси тіла, ознаки нестачі жиророзчинних вітамінів.
• Прояви ендокринної недостатності: зниження толерантності до глюкози з подальшим розвитком цукрового діабету.

У частини пацієнтів захворювання, особливо на ранніх стадіях, протікає майже безсимптомно. Крім того, з часом, через формування фіброзу тканин і втрату нервових закінчень, інтенсивність больових відчуттів може знижуватися.

Слід дослухатися до свого організму і, у разі появи тривожних ознак, що можуть свідчити про хронічний панкреатит, треба якнайшвидше звернутися до лікаря-гастроентеролога для фахової діагностики і призначення лікування.

В інноваційному медичному закладі UniClinic здійснює прийом пацієнтів гастроентерологічного профілю лікарка-гастроентеролог Нагорна Катерина Вікторівна. Основні принципи роботи Катерини Вікторівни - індивідуальний підхід, професіоналізм та орієнтація на найновітніші протоколи лікування захворювань органів черевної порожнини. Призначення діагностичних заходів і терапії здійснюється з урахуванням особливостей організму та наявну коморбідну патологію пацієнтів. 

Діагностика хронічного панкреатиту

Під час прийому лікар-гастроентеролог проводить збір анамнезу, вивчає історію хвороби пацієнта, вислуховує його скарги, оцінює наявність факторів ризику. 
Проводить фізикальний огляд, з’ясовує, як саме болить живіт, для підтвердження або спростування діагнозу “хронічний панкреатит” призначає подальше обстеження:

• Лабораторна діагностика:

- екзокринна функція - рівень амілази і ліпази крові, копрограма (на ознаки стеатореї), рівень фекальної еластази-1
- ендокринна функція - рівень глюкози крові, HbA1c.

• Інструментальні методи:

- УЗД органів черевної порожнини - ознаки хронічного панкреатиту (зміна розмірів залози, неоднорідність її структури, наявність кальцифікатів, розширення або звуження панкреатичної протоки)
- КТ органів черевної порожнини - візуалізація фіброзу залози, кальцифікації, виявлення псевдокіст (утворень, що виникають внаслідок запалення), інших ускладнень
- МРТ - оцінка стану протоків підшлункової залози та жовчовивідних шляхів.

В процесі обстеження проводиться диференціальна діагностика хронічного панкреатиту з функціональними розладами травлення, жовчнокам’яною і виразковою хворобою, раком підшлункової залози.

Комплексний підхід дозволяє встановити факт захворювання, визначити його стадію і ступінь функціональної недостатності залози, що впливає на вибір найбільш ефективного лікування.

Як лікувати хронічний панкреатит

Хронічний панкреатит - це прогресуюче захворювання, можлива відсутність симптомів в стадії ремісії не повинна сприйматися пацієнтом як одужання. Патологія потребує постійної уваги: корекції способу життя і харчування та довготривалого комплексного лікування.

Терапія захворювання спрямована на:

• зменшення інтенсивності болю
• компенсацію функціональної недостатності залози
• профілактування загострень 
• запобігання можливим ускладненням.

Вимога до корекції режиму харчування і відмови від шкідливих звичок, особливо вживання алкоголю, - це базова умова для стабілізації патологічного процесу. 

В якості консервативного лікування призначається медикаментозна терапія:

• ферментні препарати - для покращення травлення при екзокринній недостатності залози
• знеболювальні - за призначенням і під контролем лікаря, зазвичай це нестероїдні протизапальні засоби або спазмолітики  
• препарати для зниження шлункової секреції - для підвищення дії ферментної терапії
• корекція рівня цукру - у разі розвитку панкреатогенного діабету застосовується відповідне лікування.

Хірургічна допомога може бути показана у випадках обструкції панкреатичних проток, формування великих псевдокіст, розвитку інших ускладнень запалення залози. Операції проводять зазвичай ендоскопічним або лапароскопічним методами для зменшення травмування тканин пацієнта.

Ускладнення хронічного панкреатиту

За умови ігнорування симптомів, несвоєчасного звернення до лікаря і відсутності належного контролю і лікування хронічний панкреатит може призводити до розвитку серйозних ускладнень:

• місцеві ускладнення (з боку підшлункової залози і проток): формування псевдокіст, кальцифікація тканин, стеноз панкреатичної протоки, стеноз загальної жовчної протоки, інші патології
• функціональні порушення: виражена екзокринна недостатність, втрата маси тіла, дефіцит жиророзчинних вітамінів, розвиток панкреатогенного цукрового діабету.

Також існує підвищений ризик розвитку раку підшлункової залози. 

Зважаючи на такі небезпечні ускладнення, слід поставитися до діагнозу “хронічний панкреатит” вкрай уважно і суворо дотримуватись всіх рекомендацій лікаря.

Профілактика хронічного панкреатиту

Профілактичні заходи спрямовані на усунення факторів ризику та попередження появи і прогресування захворювання.
Передусім мова йде про корекцію способу життя і режиму харчування:

• повна відмова від шкідливих звичок - особливо зловживання алкоголем
• дробне харчування - невеликими порціями 5-6 разів на день
• максимальне обмеження жирних, смажених, гострих продуктів
• своєчасне лікування супутніх патологій - жовчнокам'яної хвороби, захворювань печінки і жовчовивідних шляхів
• регулярний контроль рівня цукру в крові
• своєчасні профілактичні обстеження.

При вже встановленому діагнозі слід перебувати під постійним медичним спостереженням, дисципліновано виконувати всі призначення лікаря.

Поширені питання

Скільки днів триває загострення хронічного панкреатиту?

Зазвичай від кількох днів до 1–2 тижнів. Тривалість загострення залежить від стадії процесу, ступеню ураження залози та застосування належного лікування. 

Що можна їсти при загостренні хронічного панкреатиту?

Рекомендована щадна дієта: відварені або парові страви, нежирне м’ясо, риба, каші на воді, овочеві пюре. Виключаються жирні, смажені, гострі продукти та алкоголь.

Чи можна вилікувати хронічний панкреатит?

Відновити вже змінену структуру підшлункової залози неможливо. Але, за умови належного лікування та дотримання рекомендацій лікаря, можна ефективно контролювати симптоми, запобігати загостренням і уповільнити прогресування захворювання.

Незважаючи на прогресуючий перебіг хронічного панкреатиту, сучасні методи лікування дозволяють досягати тривалої ремісії. Відмова від шкідливих звичок, контроль харчування та індивідуально підібрана терапія стабілізують стан пацієнта й мінімізують прояви захворювання.