Остеохондроз: як розпізнати та ефективно лікувати хворобу

Що таке остеохондроз

Найчастіше, коли мова йде про остеохондроз, мається на увазі дегенеративно-дистрофічне захворювання хребта, яке виникає через поступову втрату еластичності міжхребцевих дисків. Патологія призводить до зниження амортизаційної функції дисків. Це, в свою чергу, викликає підвищене навантаження на сусідні структури хребта - його суглоби і зв’язки. 

Причини розвитку остеохондрозу

Дегенеративно-дистрофічне захворювання хребта розвивається внаслідок порушення рівноваги між процесами біосинтезу та розпаду компонентів хрящової тканини, важливих для її нормального функціонування. Цей дисбаланс призводить до ушкодження хрящів, що є основною причиною появи ознак остеохондрозу. 

До розвитку дегенеративно-дистрофічних процесів в хребті призводять: 

• постійне підвищене навантаження на хребет
• малорухливий спосіб життя, гіподинамія
• надмірна вага, порушення обміну речовин
• порушення постави, звичка до тривалих вимушених поз
• травмування хребта
• спадкова схильність до захворювань опорно-рухового апарату
• вроджені аномалії

Види остеохондрозу

В класифікаційній моделі неврологічних проявів остеохондрозу хребта виділяють рівень його ураження:

• шийний остеохондроз - патологічні зміни відбуваються у відповідній ділянці хребтового стовпа, що викликає наступні скарги: біль у шиї, напруга шийних м’язів, головний біль, запаморочення, оніміння рук тощо
• грудний - зустрічається не часто, вражає грудний відділ хребта, біль при цьому виді остеохондрозу нагадує серцевий і може бути помилково трактований як симптом стенокардії
• поперековий - діагностується найчастіше, внаслідок звичних більш високих навантажень на цей відділ хребта, супроводжується не тільки болем в поперековій частини стовпа, але й онімінням і слабкістю нижніх кінцівок, порушенням функцій тазових органів.

Дегенеративно-дистрофічні процеси можуть розвиватися не тільки в хребті, можуть бути залучені й інші суглоби людини. 
Існує патологія хребтового стовпа, викликана хворобою Шейермана-Мау, що призводить до локальних змін в тілах хребців. При цьому виді остеохондрозу виникають болі в спині і викривлення хребта у вигляді кіфозу, захворювання розвивається в підлітковому віці.
При генетичних патологіях сполучної і хрящової тканини - синдром Елерса-Данлоса - виникає надмірна гнучкість в суглобах.
Навпроти, скутість суглобів хребта спостерігається при іншому виді остеохондрозу - хворобі Бехтерева.

Етапи розвитку остеохондрозу

Остеохондроз - поліфакторне дегенеративне захворювання, що первинно вражає міжхребцевий диск, а згодом інші відділи опорно-рухового апарату. В процесі свого розвитку хвороба проходить в кілька етапів.
Розрізняють чотири стадії остеохондрозу хребта, кожна з яких має свої особливості.
Перший етап - це початок захворювання, під час якого відбувається дегідратація диску, що призводить до його сплющення і зменшення амортизаційної здатності хребта.
Симптоми, що супроводжують остеохондроз в цій стадії:

• незначний дискомфорт чи біль у спині або шиї після фізичного навантаження;
• швидка втомлюваність м’язів спини

Другий етап - відбувається подальше порушення структури міжхребцевого диска, внаслідок чого може статися защемлення нервових корінців.
Ознаками захворювання на цьому етапі є наступні:

• посилення больових відчуттів у відповідній ділянці хребта що можуть віддавати в кінцівки
• підвищена напруга м’язів спини
• оніміння або слабкість у кінцівках
• зниження рухливості ураженого відділу хребтового стовпа

Третій етап - утворення міжхребцевих гриж, руйнування дисків і защемлення нервових закінчень.
Стадія супроводжується:

• вираженим і постійним болем від прогресуючого остеохондрозу 
• обмеженням рухливості через сильний дискомфорт, що посилюється під час руху

Четвертий етап - відбувається компенсація нестабільності хребта за рахунок утворення кісткових наростів (остеофітів),що травмують навколишні тканини і посилюють больові відчуття.
Симптоми цієї стадії захворювання:

• постійний інтенсивний біль
• значне обмеження рухливості
• деформація хребта
• можливий розвиток паралічу кінцівок або серйозні порушення роботи внутрішніх органів

Швидкість розвитку захворювання залежить від індивідуальної фізіології пацієнта, а також впливу зовнішніх факторів. Початок лікування остеохондрозу на ранній стадії може зупинити подальше прогресування недуги, появи серйозних її наслідків.

Ускладнення остеохондрозу

Ігнорування тривожних ознак захворювання, невчасно розпочате його лікування можуть призвести до серйозних наслідків: остеохондроз буде поступово посилюватися, залучаючи до патологічного процесу зв’язки, суглоби і м’язи хребта.
Тривалий перебіг захворювання може призвести до здавлення спинного мозку і може стати поштовхом для загострення хронічних захворювань і появи нових.

Діагностика остеохондрозу

Діагностика захворювання починається з візиту до спеціаліста.
Здійснюється збір анамнезу:

• визначається характер болю, що відчуває пацієнт, умови його виникнення
• встановлюється наявність оніміння, слабкості в кінцівках
• з’ясовуються факти перенесених травм або захворювань хребта

Лікар проводить огляд пацієнта та об’єктивне обстеження:

• оцінюється постава, рухливість хребта
• проводиться пальпація для виявлення болючих зон

Здійснюється неврологічне обстеження:

• досліджуються сухожилковий та періостальний рефлекси
• оцінюється порушення чутливості
• виявляється наявність виражених симптомів натягу
• оцінюються сила та тонус різних груп м’язів

Призначаються інструментальні дослідження, які можуть візуалізувати можливі проблеми із хребтом: 

• рентгенографія - застосовується для оцінки стану міжхребцевих дисків, суглобів, наявності остеофітів, ступінь деформації хребта
• комп’ютерна томографія (КТ) - деталізує стан кісткової і хрящової тканин хребта, саме цей метод дозволяє виявити початкові форми дегенеративних процесів в міжхребцевих дисках
• магнітно-резонансна томографія (МРТ) - дозволяє детально вивчити м'які тканини, міжхребцеві диски, нервові корінці, виявити грижі, протрузії, інше
• ультразвукова діагностика (УЗД) - вивчає особливості кровообігу в хребетних артеріях, особливо при остеохондрозі шийного відділу
• електронейроміографія (ЕНМГ) - дозволяє оцінити стан периферичних нервів та м’язів, діагностувати рівень здавлення нервових корінців та оцінити ефективність призначеної терапії.

Остеохондроз викликає ураження нервових закінчень, тому його лікуванням займаються лікарі- неврологи. В сучасному медичному центрі UniClinic, серед інших, цю практику здійснюють

Кравченко Наталія Володимирівна - досвідчена лікарка-невролог вищої категорії, спеціалізується на наданні допомоги неврологічним хворим, в тому числі з вертеброгенною патологією. Лікарка постійно підвищує свій фаховий рівень, є членкинею Української асоціації неврологів, в роботі використовує тільки найсучасніші протоколи допомоги хворим.

Рунчева Катерина Андріївна - лікарка-невролог, володіє найсучаснішими методами діагностики та надання високоякісної і ефективної комплексної допомоги при захворюваннях нервової системи. Особливу увагу і час у своїй практиці докторка приділяє проведенню електронейроміографії (ЕНМГ) та інтерпретації її результатів і висновків щодо функціонального стану нервів і м'язів пацієнта.

Рання діагностика остеохондрозу дозволяє запобігти розвитку ускладнень та обрати оптимальну терапевтичну стратегію для покращення якості життя пацієнта.

Методи лікування остеохондрозу

Планування лікування остеохондрозу залежить від стадії захворювання і потребує комплексного підходу.

Консервативне лікування остеохондрозу

Остеохондроз лікується консервативними методами, які зазвичай включають:

• Медикаментозну терапію. Використовуються знеболювальні та протизапальні препарати, міорелаксанти. З їх допомогою знімаються запалення і біль, особливо у разі загострення остеохондрозу.
• Фізіотерапію. Застосовуються різноманітні апаратні процедури, які сприяють поліпшенню кровообігу, зменшенню болю та спазмів, мають протинабряковий ефект.
• Лікувальну фізкультуру. ЛФК допомагає зміцнити м'язи спини.

Хірургічне лікування остеохондрозу

При хронічно-рецидивуючому перебігу захворювання консервативне лікування може не давати бажаних результатів, а ступінь змін в хребцях і міжхребцевому просторі може потребувати хірургічного втручання.

Профілактика остеохондрозу

Зменшити ризики появи і подальшого розвитку остеохондрозу допоможе виконання простих правил:

• слідкувати за поставою, уникати вимушених поз під час тривалого сидіння, стояння, намагатися забезпечити рівномірний розподіл навантаження на хребет
• уникати надмірних навантажень на хребтовий стовп, підйоми великої ваги тощо
• притримуватись збалансованої дієти, стежити за вагою
• забезпечити помірну але постійну фізичну активність, уникати гіподинамії
• відмовитись від шкідливих звичок.

Поширені питання

Який лікар лікує остеохондроз?

На питання “Хто лікує остеохондроз?” можна відповісти наступним чином -  лікар ортопед-травматолог і лікар-невролог. У разі необхідності оперативного втручання - лікар-нейрохірург.

Що заборонено при остеохондрозі?

Не варто ігнорувати симптоми, що можуть свідчити про погіршення стану хребта. Слід пам’ятати про те, що остеохондроз - захворювання прогресуюче, потрібно вчасно звертатися за допомогою лікаря. 

Чи можна вилікувати остеохондроз?

Дегенеративно-дистрофічний процес, який уже розпочався, на жаль, вилікувати повністю неможливо. Але розвиток захворювання можна уповільнити або зовсім зупинити, якщо докласти зусиль, виконуючи рекомендації лікаря.

Дотримання профілактичних заходів запобігання остеохондрозу, вчасне звернення за допомогою лікаря, у разі появи тривожних симптомів, допоможе надовго зберегти здоров’я хребта, а щоденне життя буде наповнене рухом і відсутністю болю.